Доброго дня!!! Продовжуємо з вами уточнювати й поглиблювати знання про сезонні зміни в природі навесні, збагачувати словниковий запас дітей, розвивати мовлення, пам'ять, мислення дітей, а в цьому як найкраще можуть допомогти оповідання В. О. Сухомлинського.
«Вміння бачити прекрасне робить людину і дитину добрішою, мудрішою, духовно багатою»
В.О.Сухомлинський
В.О. Сухомлинський стверджував: «навчання і виховання в жодному разі не повинні починатися за партою…За партою дитина не розкривається перед Вами …Інтенсивна розумова праця відбувається тоді ,коли дитина опиняється віч-на-віч із синіми лісовими сутінками ,зі струмочком , що жебонить у балці , з метеликом ,що пурхає над квіткою , внутрішній духовний світ маленької дитини відкривається тоді, коли дитина напружує розумові зусилля для того , щоб пояснити незрозуміле явище природи ».
Василь Олександрович Сухомлинський відзначав, що для гармонійного розвитку дитини потрібно використовувати все, що дає природа . День за днем він водив дітей на лоно природи : в сад , у поле, на берег річки, щоб діти відчули різноманітність звуків, запахів , кольорів . Тут ,біля першоджерел знань, він терпляче вчив їх дивуватися, милуватися природою, вчив передавати у слові красу і різноманітність навколишнього світу, проникати в його таємниці. В.О.Сухомлинський прагнув прищепити дітям новий погляд на звичайне, навчити їх бачити навколишню красу, пробудити в них захоплення таємницями, викликати бажання стати допитливими дослідниками, а отже і мислителями. Уроки серед природи В.О.Сухомлинський назвав «мандрівками до джерела живої думки». Він робив усе, щоб перетворити години навчальних занять передусім на уроки мислення. Під його керівництвом діти розмірковували над причинами і наслідками, вчилися помічати суттєві зв’язки у явищах, робили свої перші відкриття.
« Людина була і завжди залишається дитям природи, – писав В.О. Сухомлинський, – і те, що споріднює її з природою, має використовуватися для її залучення до багатств духовної культури. Світ , що оточує людину, – це передусім світ природи з безмежним багатством явищ, із невичерпною красою. Тут у природі, – вічне джерело дитячого розуму ».
Мислення серед наочних образів природи – обов’язків етап успішному розумового розвитку дитини. Якщо дитина в ранньому дитинстві не пройде школи мислення, їй буде не під силу навчання, не відкривається радість самостійної творчої праці. Ось чому, вважав В.О.Сухомлинський, перші уроки мислення доцільно проводити не в приміщенні, а серед живої природи. « Йдіть у поле, в парк, – закликав він вихователів, – пийте з джерел думки, і ця жива вода зробить Ваших вихованців мудрими дослідниками, допитливими людьми, поетами ».
Основна мета уроків мислення серед природи – навчити дітей думати. « Досягнути цього, – вважав В.О.Сухомлинський, – можна тільки навчивши їх спостерігати, дивуватися, радіти пізнанню, перетворювати думку на слово, творити казку ». В.О.Сухомлинський писав: « Я ставив за мету: закарбувати в свідомості дітей яскраві картинки дійсності, досягнути того, щоб процес мислення відбувався на основі живих, образних уявлень…»
Уроки мислення серед природи – ефективний засіб розвитку мовлення дітей. Під час мандрівок на природу значно збагачується словниковий запас дітей, вони вчаться описувати звуки і барви навколишнього світу. На лоні природи образ, емоція, думка і слово сполучаються в органічній єдності, що реалізується у формі дитячої творчості, зокрема у казці.
« Слово, творчість, – на думку В.О.Сухомлинського, – найдоступніша для дітей форма творчого самовираження ». Проте цієї діяльності потрібно вчити. На уроках, серед природи педагог ненав’язливо, але послідовно навчав своїх вихованців складати казки.
Спілкуючись із природою, діти не тільки вчаться пізнавати світ, мислити, вони вчаться розуміти прекрасне. Збагачується духовний світ дитини, її почуття, облагороджується її душа. « Прогулянки дітей у ліс, на луки, річку, колгоспне поле – це не розвага, – пише В.О.Сухомлинський, – це справжні уроки, під час яких дитина пізнає світ, вчиться мислити, розуміти і усвідомлювати складні різноманітні її явища, доцільність законів її розвитку».
В.О.Сухомлинський вважав, що вміння бачити прекрасне робить людину і дитину добрішою, мудрішою, духовно багатою. Отже, спілкування з природою сприятливо позначається на навчально-виховному процесі, тому що книга природи – це колиска дитини. Справді, чим більше відкриттів зробила маленька дитина, тим глибше пережила вона радість мислення, тим ширше коло питань постає перед нею: чому, як, що це таке? І тоді активізуються духовні сили, що спрямовані на пізнання, знаходження відповіді. Поступово бажання спостерігати й думати стає потребою дитини: вона все хоче випробувати сама, перевірити на власному досвіді.
Відчуття і розуміння краси природи вважається важливою передумовою багатогранної активної діяльності, що облагоджує людину. Ні в чому не доводиться бути таким терплячим, як у вихованні у дітей відчуття краси. В.О.Сухомлинський радив привести дітей на луг і сказати їм: « Подивіться, як гарно!» Почути від них стверджуючу відповідь ще не означає, що їх захопила краса. В.О.Сухомлинський підкреслює, що інколи доводиться довго чекати, коли раптом за сприятливого збігу обставин якогось дня, в якусь мить серце дитини сповниться щастям… Чекати цієї миті, вірити, що вона настане, підготувати її – ось завдання й обов’язок педагога. Виховання почуттів – найважче в роботі вихователя.
Сама природа не виховує. Залишивши дитину саму, наодинці з природою, можна сподіватися, що дитина під впливом природи стане розумною, морально прекрасною. На виховання дитини буде впливати тільки активна взаємодія з природою.
Особливе значення має виховання засобами природи в ранньому дитинстві, коли душа дитини є надзвичайно вразливою, чутливою, ніжною. Перші уроки розвитку духовної культури потрібно проводити не в чотирьох стінах, не перед дошкою, а серед не вичерпного багатства природи, неповторної її краси. Такі уроки допоможуть виховати у дітей любов до природи, захоплення красою і гармонією, дбайливе ставлення до неї. За допомогою яскравих прикладів В.О.Сухомлинський демонструє, як у дітей виникають благородні почуття, коли вони спостерігають за життям малих пташенят в гнізді, доглядають молодняк на колгоспній фермі, вирощують квіти і плодові дерева, закладають сади, виноградники, доглядають столітні дуби.
Отже, у вихованні духовного благородства краса природи відіграє значну роль: виховує здатність дитини відчувати, сприймати тонкощі, відтінки речей, явищ. Природа – джерело добра, її краса позитивно впливає на духовний світ. Під впливом природи юне серце облагоджується найвищою людською красою, добром, правдою, людяністю, співчуттям, непримиренністю до зла.
БУДЕШ ІЗ ГНІЗДА ВИПАДАТИ?
У дятлихи в гнізді було четверо пташенят.
Одне з них таке неспокійне. Виглядає з гніздечка, все йому хочеться знати: а що там, далі?
— Виростеш, полетиш — то й побачиш, що за гніздом.
Але неспокійне дятленя не захотіло слухати маму, висунулося з гнізда й упало додолу. Сидить на траві, плаче.
Прилетіла мати до малого.
— Як же тебе врятувати, неслухняний сину?
Сідай мені на спину, берися дзьобом за пір'я та держись міцно.
Сіло пташеня матері на спину, вчепилося дзьобиком за пір’я. Полетіла мати. Принесла своє дитя у гніздо, поклала та й питає:
— Будеш із гнізда випадати?
— Не буду, — сказало, плачучи, пташеня й підвело голівку, щоб виглянути з гнізда.
Завдання: прочитати оповідання, провести з дітьми бесіду за змістом тексту, розвивати вміння дітей давати відповіді на поставлені дорослим запитання.
Далі по нижче наведеному посиланню ви потрапите на сторінку музкерівника Гриценко Оксани Євгенівни
Одне з них таке неспокійне. Виглядає з гніздечка, все йому хочеться знати: а що там, далі?
— Виростеш, полетиш — то й побачиш, що за гніздом.
Але неспокійне дятленя не захотіло слухати маму, висунулося з гнізда й упало додолу. Сидить на траві, плаче.
Прилетіла мати до малого.
— Як же тебе врятувати, неслухняний сину?
Сідай мені на спину, берися дзьобом за пір'я та держись міцно.
Сіло пташеня матері на спину, вчепилося дзьобиком за пір’я. Полетіла мати. Принесла своє дитя у гніздо, поклала та й питає:
— Будеш із гнізда випадати?
— Не буду, — сказало, плачучи, пташеня й підвело голівку, щоб виглянути з гнізда.
Далі по нижче наведеному посиланню ви потрапите на сторінку музкерівника Гриценко Оксани Євгенівни
Немає коментарів:
Дописати коментар