Доброго дня шановні батьки та дітки!!! Бажаємо вам гарного настрою та продовжуємо з вами нашу співпрацю. Сьогодні ми з вами спостерігаємо за ластівками ( виховуємо бережливе ставлення до птахів, спостергігаємо де будують вони свої гнізда, як співають пісні) та за нашим улюбленцем котиком, який гріється на сонечку ( спостерігаємо за тим, що він робить; де лежить і чому саме там; чи подобається котикові грітися на сонечку, чому). Ці та інші запитання ви можете поставити діткам.
Далі вашій увазі представлений твір
О. Іваненко «Няв - няв»
На цьому подвір’ї стоїть хатинка, а в ній живе дівчинка. Послухайте, яка з нею та з її другом, маленьким котиком, трапилася пригода.
Якось уранці забула маленька дівчинка налити молока своєму котеняті. Котенятко було голодне. Воно хотіло попросити молочка у дівчинки. І раптом забуло, як треба просити. Вибігло воно на подвір’я і гірко заплакало. На подвір’ї зустріло корову.
- Чого ти плачеш, бідне котенятко? – питає корова Зорка.
- Ну, як же мені не плакати, - каже котенятко.
- Я тебе навчу. Ти скажи: М-у-у, тебе й нагодують.
- Ні, - каже котенятко, - це корови так просять.
І побігло далі.
Коло воріт стояло лоша.
- Чого ти плачеш, бідне котенятко?
- Як же мені не плакати, - каже котеня, - я голодне, я не знаю, як просити їсти.
- Це дуже просто, - каже лоша, - скажи: гі-гі-гі, тебе й нагодують. Я так завжди прошу.
- Ні, - каже котенятко, це коні так просять, котенятка інакше повинні просити. І побігло далі.
А назустріч йому півень.
- Котенятко, котенятко, чого ти плачеш?
- Я хочу їсти дуже-дуже, я не знаю, як треба просити.
- Ну, я тебе навчу, - каже півник, - ти закричи: ку-ку-рі-ку – ось і все. Я завжди так прошу.
- Ні, - каже котенятко, - це тільки півники так співають.
І побігло далі. Прибігло до комори. А звідти назустріч виходить великий чорний кіт.
- Чого ти плачеш?
- Як же мені не плакати – їсти дуже хочеться, а я забуло, як попросити їсти.
- та ти скажи: няв-няв, - відповідає чорний кіт.
Згадало кошеня, зраділо і побігло просто до дівчинки.
- Няв – няв, занявчало воно так голосно, ніби старий чорний кіт.
- Що я наробила? – схопилася дівчинка. – Я ж забула молока дати котеняті.
Взяла мисочку і аж по самі вінця молоком налила, а кошеня все вилизало
Щасливе, сите кошенятко замуркало, скрутилося клубочком і вляглося спати…
- Чого ти плачеш, бідне котенятко? – питає корова Зорка.
- Ну, як же мені не плакати, - каже котенятко.
- Я тебе навчу. Ти скажи: М-у-у, тебе й нагодують.
- Ні, - каже котенятко, - це корови так просять.
І побігло далі.
Коло воріт стояло лоша.
- Чого ти плачеш, бідне котенятко?
- Як же мені не плакати, - каже котеня, - я голодне, я не знаю, як просити їсти.
- Це дуже просто, - каже лоша, - скажи: гі-гі-гі, тебе й нагодують. Я так завжди прошу.
- Ні, - каже котенятко, це коні так просять, котенятка інакше повинні просити. І побігло далі.
А назустріч йому півень.
- Котенятко, котенятко, чого ти плачеш?
- Я хочу їсти дуже-дуже, я не знаю, як треба просити.
- Ну, я тебе навчу, - каже півник, - ти закричи: ку-ку-рі-ку – ось і все. Я завжди так прошу.
- Ні, - каже котенятко, - це тільки півники так співають.
І побігло далі. Прибігло до комори. А звідти назустріч виходить великий чорний кіт.
- Чого ти плачеш?
- Як же мені не плакати – їсти дуже хочеться, а я забуло, як попросити їсти.
- та ти скажи: няв-няв, - відповідає чорний кіт.
Згадало кошеня, зраділо і побігло просто до дівчинки.
- Няв – няв, занявчало воно так голосно, ніби старий чорний кіт.
- Що я наробила? – схопилася дівчинка. – Я ж забула молока дати котеняті.
Взяла мисочку і аж по самі вінця молоком налила, а кошеня все вилизало
Щасливе, сите кошенятко замуркало, скрутилося клубочком і вляглося спати…
Запитання до твору:
-Що забула зробити дівчинка?
-А що забуло кошенятко?
-Хто вчив кошенятко, просити їсти? Розкажи.
-Як просило кошенятко дівчинку?
-Що зробила дівчинка?
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Продовжуємо заняття на сторінці музичного керівника
Немає коментарів:
Дописати коментар